Блог вчителя хімії Чеботарьової Надії Григорівни: Методична скарбничка

Урок хімії
10клас

Якісні реакції на хлорид-, бромід-, йодід-,
сульфат-, ортофосфатйони.

Цілі уроку: надати поняття «якісна реакція», сформувати знання учнів про якісні реакції на хлорид-, бромід-, йодід-, сульфат-, ортофосфатйони та вміння учнів використовувати знання при виконанні лабораторного досліду, продовжити формування вмінь записувати рівняння хімічних реакцій в йонному вигляді, створити умови для розвитку комунікативної культури, розвивати навички експериментальної роботи.
Тип уроку: урок вивчення та засвоєння нових знань.
Форми роботи: бесіда, хімічний експеримент, групова робота.
Обладнання: таблиця розчинності, презентація «якісні реакції на хлорид-, бромід-, йодід-, сульфат-, ортофосфатйони», обладнання для лабораторних дослідів №5 – 10 «Виявлення хлорид-, бромід-, йодід-, сульфат-, ортофосфатйонів».
Структура уроку :
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація учнів
ІІІ. Оголошення теми та очікуваних результатів

IV. Актуалізація опорних знань
V. Вивчення нового матеріалу
VІ. Підсумки уроку, оцінювання учнів
VІІ. Пояснення домашнього завдання.

Хід уроку

І. Організаційний момент
Вчитель організовує клас до роботи в групах.

ІІ. Мотивація учнів

Вам відомі властивості деяких мінеральних кислот, їх солей. Ці знання можуть бути в пригоді для розв’язування практичних завдань.

Уявімо, що хімічна лабораторія змінює місце розташування. На даних фото можна розглянути зовнішній вигляд сучасної хімічної лабораторії.

Але під час транспортування хімічного обладнання, в одній коробці були зіпсовані етикетки на пакунках з хімічними реактивами.

Відомо, що ці речовини є солями натрію – сульфат, хлорид, йодід, бромід і ортофосфат. За фізичними властивостями ці солі дуже схожі – білі, кристалічні, добре розчинні в воді. Потрібно за хімічними властивостями відрізнити ці солі та поновити етикетки.

ІІІ. Оголошення теми та очікуваних результатів
На уроці ми вивчимо якісні реакції на хлорид-, бромід-, йодід-, сульфат-, ортофосфатйони, та розв’яжемо це експериментальне завдання.

IV. Актуалізація опорних знань

Схожі за суттю хімічні процеси не однаково виглядають ззовні. Допишіть рівняння хімічних реакцій між калій нітратом і барій хлоридом та калій сульфатом і барій хлоридом. Вкажіть особливості перебігу цих хімічних реакцій. (Друга реакція проходить практично до кінця, тому що випадає осад барій сульфату) Реакції, які допомагають визначить склад речовин називають якісними.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Виконання лабораторного досліду «Якісні реакції на хлорид-, бромід-, йодід-, сульфат-, ортофосфатйони». (Учні переглядають відео лабораторних дослідів і роблять записи в зошиті)

2. Первинне закріплення знань:
- Яку реакцію використовують для визначення сульфат-йону? (Реакцію з барій хлоридом)

- Які зміни спостерігаються в ході реакції? (Випадає білий дрібно-кристалічний осад)

- Запишіть рівняння реакції в молекулярному та йоному вигляді.

- Чи можна замість барій хлориду використати барій нітрат? (Так, тому що результат не змінюється)

- Зробіть висновок про якісну реакцію на сульфат-йон.

- Які реактиви можна використати для визначення хлорид-, бромід-, йодід-, ортофосфатйонів? (Аргентум нітрат)

- Запишіть дані рівняння реакції в молекулярному та йоному вигляді.

3. Розглянути фрагмент таблиці «Визначення йонів»

4. Використання здобутих знань для розв’язування експериментальної задачі. (Робота в групах).

Кожній групі дані розчини двох з п’яти солей для розв’язування експериментальної задачі:

Група І: розчини №1 (натрій хлорид), №5 (натрій сульфат)

Група ІІ: розчини №2 (натрій йодід), №5 (натрій сульфат)

Група ІІІ: розчини №3 (натрій бромід), №4 (натрій ортофосфат)

Група IV: розчини №4 (натрій ортофосфат), №5 (натрій сульфат).

Після інструктажу з правил безпеки учні виконують лабораторний дослід. Результати досліду обговорюються, корегуються та вносяться в таблицю.

№	AgNO₃	BaCl₂	Висновок
1	Білий, сироподібний осад		NaCl
2	Жовтий сироподібний осад		NaI
3	Жовтуватий сироподібний осад		NaBr
4	Жовтий дрібнокристалічний осад		Na₃PO₄
5		Білий, дрібнокристалічний осад	Na₂SO₄

VІ. Підсумки уроку, оцінювання учнів

VІІ. Пояснення домашнього завдання

1. Домашній експеримент №1. В домашніх умовах відрізнити кухонну сіль та харчову соду. Використати підручник (тема «Карбонатна кислота та її солі»).

2. Домашній експеримент №2. Довести що кухонна сіль та харчова сода містять йони натрію. Використати підручник (тема «Натрій, калій»).

3. Підготувати матеріал про використання хлоридів, йодидів, бромідів, сульфатів та ортофосфатів в промисловості та сільському господарстві.

Конспект уроку біології

“Роль шкіри у процесі терморегуляції”

Мета: сформувати в учнів уявлення про роль шкіри у процесах терморегуляції, розвинути і поглибити уявлення про гомеостаз, використовуючи між предметні зв’язки поглибити знання учнів про закономірність збереження енергії та процеси теплоутворення та тепловіддачі, пояснити на конкретних прикладах небезпеку та причини перегрівання та переохолодження, розкрити позитивну роль і з’ясувати основні методи загартовування для підтримання здоров’я людини.

Обладнання: презентація до уроку, таблиці "Будова шкіри", "Механізм терморегуляції"; графіки, які показують залежність між t^°шкіри, t° гіпоталамуса і швидкістю випаровування води у людини в теплій камері (45°С).

Структура уроку:

І. Актуалізація опорних знань учнів

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

IV. Узагальнення знань учнів

V. Підсумки уроку, оцінювання

VІ. Домашнє завдання

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів

1. Біологічний диктант:

1. Рецептори шкіри в організмі людини знаходяться в ... [дермі]

2. У шкірі утворюється вітамін ... [D]

3. Зовнішній шар шкіри утворений тканиною ... [епітеліальною]

4. Похідними шкіри людини являються ... [нігті, волосся; потові, сальні залози]

5. Площа шкіри дорослої людини ... [1,5-2 м²]

6. Найглибший третій шар шкіри називається ... [підшкірна жирова клітковина]

7. Потові залози шкіри людини знаходяться в другому шарі під назвою ... [дерма]

8. Вивідні протоки потових залоз називаються ... [пори]

9. Кровоносні капіляри приносять до вивідних проток потових залоз ... [воду, солі, продукти розкладання білків]

10. Отвори сальних залоз відкриваються у ... [волосяний мішечок]

11. Пігментні клітини, м'язові клітини; сальні, потові залози; волосяні сумки, кровоносні судини, нервові закінчення розміщуються в шарі шкіри ... [дермі]

2. Назвіть групи гомойотермних тварин. (Птахи, ссавці) Які особливості зовнішньої будови надають цім тваринам можливість зберігати тепло. (Пір’я, хутро)

3. Як людина зберігає тепло? (Одяг, взуття)

4. Що відбувається з людиною якій холодно? Якій спекотно? (Зміна кольору шкіри, потовиділення)

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Бесіда з учнями. Чому жабі не буває холодно, а риба спокійно плаває навіть у Льодовитому океані? Чому ми з вами у класі при температурі 20°С сидимо одягнені у тепле взуття і одяг?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Робота у групах. Кожному ряду пропонується знайти відповідь на питання.

1. Усім вам відома історія про одну з найбільших катастроф ХХ ст. загибель «Титаніка». Поясніть, чому загинула більшість людей, що опинились у воді, хоча у них були рятувальні кола та жилети.

2. Спробуйте пояснити дослід лікаря Ч. Благдена, який він провів більш ніж 200 років тому. Разом з друзями і собакою він протягом 45 хвилин знаходився у сухій камері при t +126°С без будь-яких ускладнень для здоров’я але разом з тим, шматок м’яса, який він взяв із собою зварився, а холодна вода, випаровуванню якої перешкоджав шар олії, нагрілась до кипіння.

3. Чому жителі Середньої Азії навіть у спеку ходять у теплих шапках та халатах? Чому зимові дублянки виготовляють хутром всередину.

Учні протягом 5 хвилин обговорюють поставлені запитання і приходять до висновку:

1. Людина – теплокровний живий організм.

2. У холодному середовищі людина замерзає, тому що відбувається фізичний процес теплообміну.

3. У нагрітому середовищі людина не перегрівається якщо здійснюється процес потовиділення.

4. Одяг захищає людину від контакту з навколишнім середовищем і оберігає як від перегрівання, так і від переохолодження при умові, що між одягом і тілом буде прошарок повітря, а сам одяг буде проникний для повітря («дихаючий»)

Коли говорять про сталу температуру тіла, то мають на увазі температуру внутрішніх шарів тіла, що лежать глибше ніж 2,5см під шаром шкіри. Температура поверхні шкіри не однакова на різних ділянках.

Розглянемо термофотографії людини. Гарячі ділянки тіла мають червоний колір, холодні – синій.

В організмі людини за одну годину утворюється стільки тепла, що його вистачить щоб нагріти 1л крижаної води до кипіння. Якщо б шкіра людини не випромінювала тепло, то через годину температура тіла піднялась би на 1,5 градуси, а через сорок годин досягла б температури кипіння води. Під час фізичної роботи утворення тепла зростає в декілька раз.

Робота з підручником. Прочитати текст підручника і скласти схему теплорегуляції організму людини. Розглянути які органи утворюють найбільше тепла.

В нинішній час дійсно доказано, що потовиділення є результатом підвищення температури у внутрішніх областях тіла. При дослідженнях, які проводились на людях і тваринах, встановлено, що зниження температури всередині тіла після пиття крижаної води або охолодження сонних артерій кригою, прикладеною біля шкіри, призводить до зменшення потовиділення, навіть тоді, коли шкіра підпорядковується дії тіла. В дослідах з протилежним розподілом тепла і холоду спостерігається зворотній ефект. Оскільки із сонних артерій кров поступає в гіпоталамус, ці досліди вказують на роль гіпоталамуса в терморегуляції. Помістивши термометр в вухо поряд з барабанною перетинкою, можна отримати уявлення про температуру, яка існує в гіпоталамусі. На малюнку показано вплив температури в даній ділянці і температури шкіри на потовиділення.

Мал. Графіки, які показують залежність між температурою шкіри, температурою гіпоталамуса і швидкістю випаровування води у людини в теплій камері (45°С). В точках "а", "б" і "в" досліджуваний випивав ковток крижаної води

Стала температура тіла людини зумовлюється тим, що центральна нервова система регулює, з одного боку, інтенсивність утворення тепла, а з іншого - інтенсивність тепловіддачі.
Встановлено, що в підгорбиковій ділянці проміжного мозку є окремі ядра, які контролюють теплоутворення і тепловіддачу, - це центр теплорегуляції.

Збудниками центру теплорегуляції є температура крові та рефлекторні впливи. Якщо температура крові, яка проходить у проміжному мозку, підвищена, то центр теплорегуляції збуджується і в діяльності організму настають зміни, які сприяють зниженню температури. За зниження температури крові центр теплорегуляції реагує підсиленням інтенсивності процесів, які зумовлюють підвищення температури. Під дією різних змін температури на шкіри в її рецепторах виникають збудження, які надходять у центр теплорегуляції. Звідти імпульси йдуть по відцентрових нервах до органів, пов'язаних з теплоутворенням (м'язи, печінка, тощо) і тепловіддачею, то викликають зміну їх діяльності. Імпульси із центру теплорегуляції до органів теплоутворення і тепловіддачі передаються по симпатичних нервах. Центр теплорегуляції підгорбикової ділянки головного мозку перебуває під контролем кори великих півкуль.

Таким чином, через шкіру відбувається вплив на весь організм і гуморально (тому що шкіра є місцем утворення деяких ферментів, імунних тіл), і рефлекторно. Через кору головного мозку подразнення шкіри впливає на рівновагу вегетативної нервової системи, на морфологічні особливості крові, її фізико-хімічний склад, на функцію внутрішніх органів.

IV. Узагальнення знань учнів

1. Розгляд питань загартовування організму. (Бесіда)

Чим більш комфортні умови для життя людини, тим менш захищеною вона стає від дій навколишнього середовища. Підвищити рівень стійкості до змін навколишнього середовища можна шляхом загартовування.

2. Запитання для закріплення

1. Чи можна шкіру назвати органом?

2. Яке значення має для організму людини сталість температури?

3. Чому під час хвилювання людина червоніє, їй стає жарко, на чолі виступають краплини поту?

4. На прикладі шкіри доведіть, що організм - єдине ціле.

5. Погляньте ще раз уважно на малюнок з графіками, які показують залежність між температурою тіла, температурою гіпоталамуса і швидкістю випаровування води у людини в теплій камері (45°С) і дайте відповіді на питання:

а) чому температура і швидкість випаровування поту залишаються відносно сталими протягом перших 20 хв.?
б) опишіть (усно) взаємовідношення між t° гіпоталамуса і швидкістю потовиділення;
в) попробуйте пояснити, чому зразу ж після прийому крижаної води температура шкіри підвищується.

V. Підсумки уроку, оцінювання

VІ. Домашнє завдання

1. Визначити правила загартовування.

2. Скласти індивідуальний план загартовування.

Тема. Мило, його склад, мийна дія. Поняття про синтетичні миючі засоби. Захист навколишнього середовища від забруднення синтетичними миючими засобами.

Цілі уроку: розвивати знання учнів про карбонові кислоти та їх солі; формувати знання про мила як солі вищих карбонових кислот; ознайомити учнів зі складом молекули мила, синтетичних мийних засобів; пояснити принцип їх мийної дії; показати екологічний аспект раціонального використання мийних засобів, їхню роль у забрудненні навколишнього середовища, основні принципи очищення стічних вод.

Тип уроку: комбінований.

Форми і методи роботи: проблемно-пошуковий метод, лабораторний дослід, бесіда, інтерактивні методи.

Міжпредметні зв’язки: біологія, екологія, історія, географія

Структура уроку

І. Організація навчального процесу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

ІV. Вивчення теми

V. Закріплення і узагальнення знань

VІ. Підбиття підсимків уроку

VІІ. Домашнє завдання

Хід уроку

І. Організація навчального процесу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Об’єктом вивчення на сьогоднішньому уроці є речовини без яких сучасна людина не уявляє свого існування. Це мило та синтетичні миючі засоби. Чому мило миє? Чи є переваги синтетичних миючих засобів над милом? Ці і інші питання стоять зараз перед нами.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Перш ніж ми перейдемо до вивчення нової теми, пригадаємо, який склад має мило та як воно утворюється.

Реакція лужного гідролізу. Виготовлення мила з твердих жирів (свинячого, яловичого).

Якщо проводити гідроліз тристеарину за наявності лугу, утворюється сіль стеаринової кислоти, відома як основа мила:

СН₂ – О – СО – С₁₇Н₃₅CH₂ - OH

│ │

СН – О – СО – С₁₇Н₃₅+ 3NaOH → CH – OH + 3 C₁₇H₃₅COONa

│ │ натрій стеарат

СН₂ – О – СО – С₁₇Н₃₅ CH₂ - OH

Тристеарин гліцерол

Натрієві і калієві солі вищих карбонових кислот називаються милами.

Оскільки в результаті лужного гідролізу жиру утворюється мило, ця реакція називається омиленням жиру.

ІV. Вивчення теми

1. Натрієві солі вищих карбонових кислот — основна складова частина твердого мила, солі калію — рідкого мила.

Завдання для самостійного опрацювання.

Складіть рівняння реакції утворення рідкого мила з трипальміату і калій карбонату.

2. Історичні відомості про мило.

Цей шматочок насправді не так простий, як здається, ми просто звикли бачити мило в себе в ванній кімнаті, однак воно пройшло довгий шлях, щоб з’явитися в нас у руках. А чи знаєте ви що....

Варити мило власними руками - це одна з найдавніших, несправедливо забутих традицій. Кельти виготовляли своє мило з козячого жиру й попелу. Виробництво мила розвивалося й удосконалювалося людством протягом багатьох тисяч років.

За часів Гомера мило ще не було відомо. Стародавні греки очищали тіло піском - особливо дрібним, привезеним з берегів Нілу. Стародавні єгиптяни вмивалися за допомогою пасти з бджолиного воску, розчиненої у воді. Довгий час для миття використовували деревну золу і соду. Фінікійці ж виготовляли мило з козиного сала і букової золи, саме цей рецепт перейняли римляни.

У середньовіччі мило цінувалося на вагу золота та було недоступно для більшості людей. Так, королева Іспанії Ізабелла зізнавалася, що милом вона користувалася всього два рази в житті: при народженні та напередодні весілля.

Ранок французького короля Людовика XIV починався з дуже короткого вмивання. Йому підносили велику чашу, на дні якої хлюпала вода. Король змочував кінчики пальців і злегка доторкався ними до повік. На цьому процедура закінчувалася - митися, а тим більше милитися цілком у ті часи було не прийнято.

Отож митися з милом цілком або прати з милом нижню білизну здавалося безглуздим переведенням дорогого продукту. Досить духів! Що ж до паразитів, якими кишів пишний одяг аристократів, то це ніяк не зв’язувалося з тілесним брудом. Аж до Нового Часу панувало переконання, що комахи заводяться від моральної, а не від фізичної неохайності.

У XIV столітті в Англії правила Миловарної гільдії забороняли миловарам ночувати під одним дахом зі звичайними людьми - настільки ця професія була оповита таємницею!

3. Виробництво мила в промисловості.

Для виробництва мила та інших речовин потрібні переважно тверді жири. Але вони є цінним харчовим продуктом. Тому давно виникла думка перетворювати дешеві рослинні олії в тверді жири, які потім можна було б піддавати тій чи іншій технічній переробці.

Згадаємо , що рідкі жири відрізняються від твердих тільки ненасиченістю свого складу - наявністю подвійних зв’язків у вуглеводневих радикалах. Отже, як рідкі ненасичені кислоти можна перетворити на тверді приєднанням до них водню, так само й рідкі жири можна перетворити в тверді.

(Завдання для самостійного опрацювання.)

Складіть реакцію гідрування три олеїну.

Суть способу полягає в тому, що крізь нагріту суміш олії з тонко подрібненим каталізатором (нікелевим, або мідно-нікелевим) пропускають водень під тиском. Водень приєднується в місці подвійних зв’язків у вуглеводневих радикалах, і олія перетворюється в твердий жир. Гідрований жир – повноцінний продукт для виготовлення мила.

Для добування мила з жиру в промисловості замість лугу використовують соду Na₂CO_3.Мило добуте безпосередньо внаслідок цієї реакції, називається ядровим милом і відоме як господарське. Туалетне мило відрізняється від господарського наявністю добавок: барвників, запашних речовин, антисептиків тощо.

Рослинні олії також цінний харчовий продукт, хоч і дешевший за тваринні жири. Тому виникла думка виготовляти мило з нехарчової сировини. Карбонові кислоти можна добувати в промисловості окисненням вуглеводнів, що входять до складу парафіну. Процес проводять в апаратах колонного типу, продуваючи крізь розплавлену суміш вуглеводнів повітря при температурі близько 120⁰ С у присутності сполук марганцю як каталізатора. При цьому молекули вуглеводнів розриваються і кінцеві групи, що утворюються, окиснюються в карбоксильні, наприклад:

2 СН₃ – (СН₂)₁₄ – СН₂ – СН₂ – (СН₂)₁₄ – СН₃ + 5О₂ → 4СН₃ – (СН₂)₁₄ – СООН + 2Н₂О

Внаслідок цього утворюється суміш різних кислот та інших оксигеновмісних органічних сполук; цю суміш розділяють. Нейтралізацією кислот добувають солі, з яких (у суміші із наповнювачами) виробляють туалетне і господарське мило.

Мило, яке добувають із синтетичних кислот, за своєю хімічною природою аналогічне до звичайного мила: воно має і недоліки, наприклад, погано миє в твердій воді.

4. Мийна дія мила — складний фізико-хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і неполярними часточками бруду, нерозчинного у воді. Якщо позначити вуглеводневий радикал буквою R, то склад мила виражається формулою

R—COONa. За хімічною природою мило — це сіль, йонна сполука. Крім полярної частини —COO –Na⁺, у його складі є неполярний радикал —R, до складу якого можуть входити 12—17 атомів Карбону. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверхні, що полярні групи звернені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали — до неполярних часток бруду. Останні ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.

Проблема. Чому мило не милиться у твердій воді?

У твердій воді утворюються нерозчинні магнієві та кальцієві солі карбонових кислот, через це мило втрачає свою мийну дію, а солі осідають на поверхні виробу:

2C₁₇H₃₅COONa + MgCO₃ → (C₁₇H₃₅COO)₂Mg↓ + Na₂CO₃

Синтетичні мийні засоби, за всієї різноманітності їх хімічного складу, мають подібну до мила будову молекул, в яких є розчинна у воді полярна частина і нерозчинний неполярний вуглеводневий радикал. Але вони, на відміну від мила, є солями іншої хімічної природи і у твердій воді не утворюють нерозчинних сполук. У цьому полягає перевага синтетичних мийних засобів над натуральним милом. (Учнівська презентація на тему «Склад і властивості СМЗ»)

5. Лабораторний дослід.

Порівняння властивостей мила і синтетичного мийного засобу.

Мета: практично дослідити і порівняти мийні властивості мила і синтетичних миючих засобів.

Реактиви: господарське мило, пральний порошок,миючий засіб для посуду, дистильована вода, тверда вода, універсальний індикаторний папір.

Обладнання: колби або хімічні стакани.

Дослід 1

Завдання: виготовити розчини господарчого мила та синтетичних миючих засобів та за допомогою індикаторного паперу визначити тип середовища. Зробити висновок про дію даних речовин на шкіру рук.

Дослід 2

Завдання: в розчини мила та синтетичних миючих засобів додати тверду воду (розчин кальцій хлориду). Зробити висновок про можливість використання миючих речовин в твердій воді.

Як впливають мило та синтетичні миючі засоби на навколишнє середовище?

6. Екологічна дія ПАР. Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР). Їхнє широке застосування часто пов'язують із забрудненням навколишнього середовища, зокрема водойм. Річ у тім, що до мийних засобів додають фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми, чиє бурхливе розмноження може спричинити заболочення водойми. Через це сучасні ПАР повинні хімічно чи біологічно розкладатися після використання на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки. (Учнівська презентація на тему «Забруднення навколишнього середовища СМЗ»)

7. Мило як гігієнічний косметичний засіб. Фізіологічна дія мила.

Ми розглянули мило з хімічної точки зору. Проте в щоденному використанні ми бачимо мило з косметичної точки зору. Натуральне мило, як і звичайне фабричне, використовується як для вмивання, так і для приймання ванн. Ніжне та елегантне, воно не тільки радує своїм ароматом, але й ефективно очищує шкіру тіла та обличчя, забезпечує її повноцінне живлення, покращує кровообіг. А ще одна косметична властивість натурального мила - це здатність відновлювати природну структуру шкіри, її пружність та еластичність. Адже шкіра, як відомо з курсу біології, беручи участь у теплорегуляції, відіграє велику роль в обміні речовин і енергії. Через шкіру відбувається і виділення невеликої кількості продуктів розпаду. Являючи собою зовнішній покрив тіла, вона виконує і захисну функцію. Крім того, через численні рецептори шкіри, які сприймають механічні і температурні подразнення, встановлюється зв’язок організму з зовнішнім середовищем.

Вивчаючи курс «гігієни і санітарії виробництва», ми неодноразово говорили про основні вимоги санітарно-епідеміологічного контролю стосовно правил особистої гігієни для працівників громадського харчування. Бо саме недотримання цих правил може призвести до масових отруєнь відвідувачів закладів харчування. І серед основних правил обов’язковим є використання гігієнічних засобів, а іншими словами звичайного туалетного мила, яке є антибактеріальним препаратом у боротьбі з мікробами.

8. Використання «антибактеріального мила»

Як будь-який антибактеріальний засіб, триклоза, що входить до складу мила, знищує не тільки шкідливу, але і корисну флору. В результаті цього організм втрачає здатність захищатися від різних інфекцій. Безконтрольне використання побутової хімії з триклозаном веде до того, що частина бактерій мутує і стає несприйнятливою як до самого триклозану, так і до інших антибіотиків.

Ще однією небезпечною особливістю триклозану є його токсичність при змішуванні з хлором. В цьому випадку він виділяє речовини, що негативно впливають на організм, зокрема на шкіру і на дихальну систему. Оскільки в великих містах для очищення водопровідної води і до цього дня використовують хлор, шкода побутової хімії, що містить триклозан, стає очевидною.

В результаті останніх досліджень з`ясувалося, що зловживання дезинфікуючими засобами, що містять антибактеріальні компоненти, може привести до гормональних порушень в організмі. Внаслідок цього підвищується ризик розвитку онкологічних захворювань і порушень роботи щитовидної залози.

Які плюси і мінуси «гліцеринового мила»

Незважаючи на те, що навколо шматочка гліцеринового мила останнім часом розгорнулися неабиякі суперечки і скандали, більшість відомих виробників не поспішають відмовлятися від його виробництва.

До скандалів і суперечок призвели постійні експерименти зі складом гліцеринового мила і деяка несумлінність і лукавство виробників. Гліцеринове мило, а точніше - той продукт, що пропонується зараз під такою назвою, має дуже мало спільного з тим гліцериновим милом, яке колись вважалося кращою продукцією миловарного виробництва. Тваринний жир - джерело гліцерину, в сучасному милі практично не використовується, його замінили синтетичними продуктами, які і пропонуються під відомою назвою.

Що ж стосується суперечок про корисність гліцерину для шкіри, то тут єдиної думки немає. Багато дослідників стверджують, що гліцерин не приносить користь, а навпаки, витягує вологу з глибинних шарів шкіри і цим викликає передчасне її старіння. Однак на тлі цих тверджень не наводиться жодних даних про синтетичні компоненти якими замінили гліцерин, і нічого не говориться про вплив їх на шкіру.

Натуральне гліцеринове мило можна зустріти дуже рідко, і коштує воно дорого. Гліцерин надає заспокійливу дію на шкіру, пом'якшує, зволожує і живить її. Цей факт підтверджений у науково-дослідних лабораторіях.

V. Закріплення і узагальнення знань («Мозковий штурм»)

1. Основна складова частина мила, що має властивість надавати шкірі м’якості і еластичності (гліцерол)

2. Які солі карбонових кислот утворюють рідке мило?( калієві солі вищих карбонових кислот)

3. Які речовини використовуються в парфумерній промисловості для надання милу приємного аромату ( естери)

4. Чим відрізняється синтетичне мило від натурального? (при виготовленні синтетичного мила використовують вищі карбонові кислоти, що утворюються окисненням вищих вуглеводнів, а в основі натурального мила лежить реакція лужного гідролізу жирів)

5. Яким способом рослинні олії можна перетворити на тверді жири і використовувати їх у виробництві мила ( реакцією гідрування)

6. Що є перевагою господарського мила над СМЗ (Найголовніші переваги господарського мила - його натуральний склад і високі дезінфікуючі властивості.)

7. Що означає напис на бруску мила 72% (вміст жирних кислот)

VІ. Підсумок уроку.

VІІ. Домашнє завдання. (Метод «Творча лабораторія»)

Досить сучасним є метод виготовлення мила в домашніх умовах. Тому користуючись інтернет ресурсами дома виготовити домашнє мило.